Якби в кам'яному столітті існувало патентне бюро і первісна людина приніс туди заявку на знаряддя для шиття, в якій говорилося, що «голка - це загострений стрижень для шиття з вушком на кінці», всі винахідники за подальші тисячоліття не змогли б нічого додати, настільки голка досконала. Мабуть, жодне знаряддя праці не прошло настільки незмінним крізь всю історію людства. Риб'яча кість, в тупому кінці якої зроблена дірка - от і все винахід.Але цією ж «кістю», лише з металу, ми користуємося і сьогодні. Через деякий час після створення кістяної голки (дуже вже вона крихка!) стали шукати їй заміну. У справу пішов терновий Шип, потім голки стали робити з бронзи, заліза. Сталеві в Європі з'явилися в 14 столітті, коли взнали таємницю міцної дамаської сталі. Вушко спочатку робити не уміли - просто загинали тупий кінчик. Поява волочильної дошки значно полегшила виготовлення голок, поліпшила їх зовнішній вигляд.